Інпейнтинг: слово реставраторів для машини
У липні 2000 року на SIGGRAPH Марсело Бертальміо, Гільєрмо Сапіро (Міннесота), Вісент Касельєс і Колома Бальєстер (Помпеу Фабра) описали цифровий інпейнтинг: людина грубо позначає пошкоджене місце, а програма продовжує всередину лінії рівної яскравості, що підходять до його краю.
Чому це важливо
Слово взято в реставраторів живопису, і від цієї статті ним називають задачу, яку розв’язують аж до дифузійних моделей 2020-х: заповнити вказану ділянку так, щоб втручання не було видно. Нового тут було те, що звідки брати вміст, людина вже не вказувала.
Матеріали SIGGRAPH 2000, с. 417–424; ACM подає 59 прийнятих статей із 304 поданих. Метод — анізотропна дифузія, що переносить ізофоти всередину ділянки; застосування в статті — подряпини на старих фото й плівці, накладений текст (дати, субтитри), мікрофони й дроти в кадрі. Позначити ділянки в прикладах займало кілька секунд, кожен кольоровий приклад обчислювався менш ніж за 5 хвилин на Pentium II 300 МГц. Пуассонівське редагування 2003 року зауважить, що такі рівняння працюють лише на вузьких проміжках без текстури.