Ледлі й Ластед: логіка й імовірність діагнозу
3 липня 1959 року Роберт Ледлі й Лі Ластед надрукували в Science статтю «Reasoning Foundations of Medical Diagnosis». Вони розклали діагноз на символьну логіку, що пов'язує симптоми з хворобами, імовірність за адаптованою формулою Байєса й теорію цінності для вибору лікування, а обчислення показали на картках із вирізами, які сортують руками.
Чому це важливо
Діагноз описано як обчислення, яке можна доручити машині: від медичних знань і симптомів пацієнта до ймовірності кожної хвороби й очікуваної користі кожного лікування. Автори прямо пишуть, що їхній метод не означає, ніби комп'ютер перебере обов'язки лікаря; навпаки, робота лікаря може ускладнитися.
Ледлі — математик Відділу систем обробки даних Національного бюро стандартів і викладач Університету Джорджа Вашингтона, Ластед — радіолог Медичної школи Рочестерського університету. Приклади спрощено з клініко-патологічних вправ Массачусетської лікарні загального профілю, які друкував New England Journal of Medicine. Для вибору лікування автори пропонують теорію ігор фон Неймана. Картку з вирізами заводять на кожного пацієнта з поставленим діагнозом; частку хвороби дає товщина відсортованої колоди, і автори рахують, що клініка, яка ставить понад сто діагнозів на день, за десять днів набере тисячу карток. Великий електронний комп'ютер стаття називає можливістю, але жодної машини не називає. Чого запис не стверджує: вимірів — стаття не має пацієнтів, точності чи порівняння з лікарями, а її числа позначено як гіпотетичні чи ілюстративні. Що пізніші програми діагностики спиралися саме на цю статтю: у прочитаних списках літератури лідської статті 1972 року й статті про MYCIN 1975 року її немає.