Комп'ютер і гострий біль у животі в Лідсі
1 квітня 1972 року BMJ надрукував порівняння, яке група Ф. Т. де Домбаля з Лідського університету вела з 1 січня до 1 грудня 1971 року на 304 пацієнтах із гострим болем у животі. Діагноз, якому комп'ютер давав найбільшу ймовірність, збігся з остаточним у 279 випадках (91,8 %); діагноз найстаршого лікаря, що бачив пацієнта, — у 242 (79,6 %).
Чому це важливо
Машинний діагноз перевірено проспективно, у реальному часі, біля ліжка хворого, на всіх пацієнтах відділення, що відповідали критеріям, з остаточним діагнозом як мірилом. Різниця в частоті помилок, 8,2 % у комп'ютера проти 20,4 % у лікаря, що вів випадок, статистично значуща. Самі автори вважали систему практично корисною, але лише в невеликій частці випадків.
Критерії включення: біль у животі як основна скарга, не довше тижня, ургентна госпіталізація через приймальне відділення, пацієнт може розповісти анамнез, остаточний діагноз встановлено. Молодші лікарі мали 72,2 % (house surgeon) і 77,0 % (registrar); з усіх 858 діагнозів клініцистів підтвердилися 563 (65,6 %). Серед 294 пацієнтів із хворобами, що були в базі системи, комп'ютер мав 94,9 %; апендицит він розпізнав у 84 з 85 випадків; зі 137 пацієнтів, яких він відніс до неспецифічного болю в животі, це підтвердилося 136 разів. Помилок комп'ютера — 25 з 304, лікаря, що вів випадок, — 62; хі-квадрат 15,73, P = 0,0001. Систему описано в супровідній статті Горрокс та ін. у тому самому томі BMJ, яку не прочитано. Чого запис не стверджує: що система байєсівська і скількох попередніх пацієнтів дані вона мала — стаття лише посилається на супровідну; на якій машині вона працювала. Що ця робота спиралася на статтю Ледлі й Ластеда 1959 року: у списку літератури є лише книжка Ластеда 1968 року.