Комп'ютер вимірює ЕКГ без людини

У лютому 1962 року в Circulation Сезар Касерес зі співавторами з відділу серцевих хвороб Міністерства охорони здоров'я США показали, що програма може сама, без участі людини, виміряти зубці й інтервали електрокардіограми. Вони обробили 36 відведень від 20 людей, а вимірювання збіглися з ретельними вимірами на око до двох знаків після коми. Діагнозів програма не ставила.

Автори з Instrumentation Unit програми боротьби із серцевими хворобами (Heart Disease Control Program) Міністерства охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення США у Вашингтоні; частину роботи виконала Airborne Instruments Laboratory (Дір-Парк, Лонг-Айленд) за контрактом зі Службою охорони здоров'я. Програму писав Норман Ф. Огілві. Дані: 36 електрокардіографічних відведень від 20 клінічно нормальних людей (не обов'язково нормальних електрокардіографічно), кожне записане на магнітну плівку частотною модуляцією; автори вибрали два відведення, щоб дати різні форми зубців. Записи оцифрували з частотою 625 відліків на секунду, тож час вимірювали з точністю до 0,0016 секунди, а значення — з точністю одна тисячна; результат зберігали на перфокартах для аналізу «універсальним комп'ютером». Початкову роботу виконали на «малому низькошвидкісному комп'ютері»: на вимірювання одного відведення йшло 64 хвилини, а на швидших машинах, за оцінкою авторів, від 15 секунд до 2 хвилин. Метод (додаток до статті): сигнал згладжували параболою за дев'ятьма точками методом найменших квадратів, брали похідну, за опорну точку правила найбільшу від'ємну похідну (вона припадає на комплекс QRS), а зубець R вважали наявним, якщо максимальна додатна похідна перевищувала 9,375 мілівольта на секунду протягом 0,128 секунди перед нею. Вимірювали зубці P, Q, R, S, T, U та інтервали PQ, ST, QT, RR; додаткові зубці P', R', S' спершу свідомо виключили. Результати: значення точно відтворювалися при кожному прогоні; вимірювання збігалися до двох знаків після коми з ретельним прямим вимірюванням на око стандартної електрокардіограми; програма не залежала від відведення й витримувала 60-герцеві завади. Аритмії не класифікували. Чого запис не стверджує. Стаття не називає ні марки, ні моделі комп'ютера, тож «універсальний» і «малий низькошвидкісний» — усе, що про нього відомо. Вона не рахує, скільки вимірів порівняли з ручними, і не дає частоти помилок: порівняння описано словами. Обговорення каже, що кожне відведення записували 5 секунд (щонайменше три удари), тоді як методи кажуть «по 1 хвилині»; стаття цієї розбіжності не пояснює. Діагностики в ній немає: автори лише називають майбутні системи логіки, серед прикладів Байєса й Фішера.