Мід називає нейроморфні системи
У жовтні 1990 року Карвер Мід із Каліфорнійського технологічного інституту назвав нейроморфними системами аналогові кристали, побудовані за принципами нервової системи. Його прикладом була силіконова сітківка, яку він описав разом із Мішею Маговальд: близько 100 тисяч приладів, 100 мільйонів операцій на секунду за 1 мВт, тобто близько 10⁻¹¹ Дж на операцію проти 10⁻⁷ Дж у цифровій схемі.
Чому це важливо
Стаття дала ім'я лінії, яка шукає ефективність не в швидшому цифровому процесорі, а в аналоговій фізиці, наближеній до нервової тканини. Порівняння енергії на операцію, з якого вона починається, і сьогодні лишається головним аргументом цієї лінії.
За статтею, мікропроцесор витрачає близько 10⁻⁷ Дж на одну операцію, а мозок у мільярд разів ефективніший за тодішню цифрову техніку. Сітківка, за Мідом, ще на п'ять порядків відстає від мозку, але на чотири випереджає цифрові методи; висновок статті — адаптивні аналогові системи споживають у 10 000 разів менше енергії, ніж порівнянні цифрові. Група виготовила сотні тестових кристалів через службу MOSIS DARPA. Само резюме статті 1988 року в Neural Networks каже: аналогова модель перших стадій обробки в сітківці зібрана на одному кристалі, кожен фоторецептор обчислює логарифм освітленості, резистивна мережа згладжує сигнали, а виміряні виходи експериментальної матриці 48×48 пікселів показують багато властивостей біполярних клітин сітківки хребетних. Чого запис не стверджує: що стаття 1990 року першою вжила слово «нейроморфний» — вона цього не каже; і енергії мозку на операцію — у скані це число надруковано без знака мінус, тож його не взято. Повного тексту статті 1988 року не прочитано.