Мід називає нейроморфні системи

У жовтні 1990 року Карвер Мід із Каліфорнійського технологічного інституту назвав нейроморфними системами аналогові кристали, побудовані за принципами нервової системи. Його прикладом була силіконова сітківка, яку він описав разом із Мішею Маговальд: близько 100 тисяч приладів, 100 мільйонів операцій на секунду за 1 мВт, тобто близько 10⁻¹¹ Дж на операцію проти 10⁻⁷ Дж у цифровій схемі.

За статтею, мікропроцесор витрачає близько 10⁻⁷ Дж на одну операцію, а мозок у мільярд разів ефективніший за тодішню цифрову техніку. Сітківка, за Мідом, ще на п'ять порядків відстає від мозку, але на чотири випереджає цифрові методи; висновок статті — адаптивні аналогові системи споживають у 10 000 разів менше енергії, ніж порівнянні цифрові. Група виготовила сотні тестових кристалів через службу MOSIS DARPA. Статтю 1988 року в Neural Networks прочитано повністю: аналогова модель перших стадій обробки в сітківці зібрана на одному кристалі. Кожен фоторецептор обчислює логарифм освітленості, резистивна мережа згладжує сигнали, а виходом є підсилена різниця між ними; виміряні виходи експериментальної матриці 48×48 пікселів показують багато властивостей біполярних клітин сітківки хребетних. Матриця вміщається на кристалі площею чверть квадратного сантиметра й споживає сто мікроват, а обчислення йде в реальному часі. Свої перші системи автори називають простими й дурними проти справжньої сітківки. Статтю отримано й прийнято 5 жовтня 1987 року. Чого запис не стверджує: що стаття 1990 року першою вжила слово «нейроморфний» — вона цього не каже; і енергії мозку на операцію — у скані це число надруковано без знака мінус, тож його не взято. Числа транзисторів на кристалі 1988 року стаття не дає. Числа з резюме запису (близько 100 тисяч приладів, 1 мВт) — зі статті 1990 року; стаття 1988 року дає сто мікроват для своєї матриці 48×48, і запис не каже, що йдеться про той самий кристал.