Mark I Perceptron: перцептрон у залізі
Навесні 1960 року інженери Cornell Aeronautical Laboratory описали Mark I — апаратний перцептрон Розенблатта. Сітківка з 20×20 фоторезисторів, 512 асоціативних елементів, 8 елементів відповіді, а ваги — потенціометри, які крутять електромотори. Після шістнадцяти показів кожної літери машина правильно впізнавала всі 26 літер стандартного шрифту.
Чому це важливо
Навчання мережі отримало спеціально зібране залізо, де пам'ять про навчене зберігалася в положенні сотень потенціометрів, а не в пам'яті машини загального призначення. На відміну від SNARC 1951 року, це була машина, яку будували, щоб перевірити теорію, і на якій ставили досліди з навчанням розпізнаванню.
За статтею Гея й Вайтмена в Research Trends: 400 сенсорних елементів мають 16 000 можливих з'єднань на комутаційній панелі, а зв'язки з асоціативними елементами розкидані випадково, тож кожен бачить випадкову розсип точок сітківки. Електромеханіку обрано з міркувань економії й швидкості; довгої сталої часу моторних інтеграторів, пишуть автори, не досягти в межах доступного й ціни. У досліді з 30 % навмисно хибних підказок учителя обидві половини машини зрештою перевершили точність самого вчителя. Дослідження фінансувало Управління військово-морських досліджень з липня 1957 року, з 1958 року — також Римський центр розвитку ВПС. У Research Trends влітку 1958 року Розенблатт писав, що робоча модель має бути готова лише протягом наступного року: тоді перцептрон існував як теорія й симуляція на IBM 704. Чого запис не стверджує: дати публічної демонстрації 23 червня 1960 року, яку наводять описи архівів, — її першоджерела не прочитано; посібника оператора Mark I (звіт VG-1196-G-5) дістати не вдалося.