Mark I Perceptron: перцептрон у залізі
Навесні 1960 року інженери Cornell Aeronautical Laboratory описали Mark I — апаратний перцептрон Розенблатта. Сітківка з 20×20 фоторезисторів, 512 асоціативних елементів, 8 елементів відповіді, а ваги — потенціометри, які крутять електромотори. Після шістнадцяти показів кожної літери машина правильно впізнавала всі 26 літер стандартного шрифту.
Чому це важливо
Навчання мережі отримало спеціально зібране залізо, де пам'ять про навчене зберігалася в положенні сотень потенціометрів, а не в пам'яті машини загального призначення. На відміну від SNARC 1951 року, це була машина, яку будували, щоб перевірити теорію, і на якій ставили досліди з навчанням розпізнаванню.
За статтею Гея й Вайтмена в Research Trends: 400 сенсорних елементів мають 16 000 можливих з'єднань на комутаційній панелі, а зв'язки з асоціативними елементами розкидані випадково, тож кожен бачить випадкову розсип точок сітківки. Електромеханіку обрано з міркувань економії й швидкості; довгої сталої часу моторних інтеграторів, пишуть автори, не досягти в межах доступного й ціни. У досліді з 30 % навмисно хибних підказок учителя обидві половини машини зрештою перевершили точність самого вчителя. Дослідження фінансувало Управління військово-морських досліджень з липня 1957 року, з 1958 року — також Римський центр розвитку ВПС. У Research Trends влітку 1958 року Розенблатт писав, що робоча модель має бути готова лише протягом наступного року: тоді перцептрон існував як теорія й симуляція на IBM 704. Посібник оператора Mark I (звіт VG-1196-G-5 Cornell Aeronautical Laboratory, датований 15 лютого 1960 року, тобто за місяць до доповіді на конвенції IRE) описує машину як наявну й дає ті самі числа: 400 фоторезисторів у масиві 20×20, 512 асоціативних елементів (по вісім на друкованій платі), вихід кожного йде з потенціометра, який крутить малий мотор постійного струму, а положення движків усіх 512 і є пам'яттю; за повної напруги зворотного зв'язку 50 вольт вони повертаються приблизно на одну шістнадцяту оберту за хвилину. Є вісім елементів відповіді з регульованими порогами, а випадкову комутацію між сенсорними й асоціативними елементами рахує програма для IBM 704. Документи того часу кладуть першу публічну демонстрацію Mark I на червень 1960 року, у Cornell Aeronautical Laboratory в Баффало. Бюлетень «Digital Computer Newsletter» Управління військово-морських досліджень (ONR) за липень 1960 року пише, що машину «було вперше публічно показано в червні» в лабораторії. Тижневик electronics у номері за 24 червня 1960 року (с. 43) пише, що її так показали «цього тижня», і цитує M. C. Yovitz з ONR та Warren Dunn з Римського центру розвитку ВПС. Science News Letter за 2 липня 1960 року (с. 7) каже, що її вперше публічно показали в Баффало, а Aviation Week за 4 липня 1960 року (с. 72, з датою «Баффало») — що «нещодавно». Жоден із чотирьох документів не називає дня й не називає глядачів, крім цитованих посадовців. За бюлетенем ONR і electronics, на демонстрації показували літери одного шрифту, і машина впізнала їх без помилок; за бюлетенем і Science News Letter, коли додавали літери іншого шрифту, правильних відповідей було 79 %. Серед прочитаного день 23 червня 1960 року й те, що це була демонстрація для преси, дають лише опис фонду в архіві Інституту Чарльза Беббіджа Університету Міннесоти (збірка CBI 48), складений у березні 1991 року, і його запис у каталозі WorldCat: це опис теки з паперами 1960 року (підготовлені заяви, список присутніх, програма пресконференції, газетні вирізки, короткі звіти про машину від Albert E. Murray, Френка Розенблатта й Marshall C. Yovitz). Це пізніший каталожний опис, і звідки в ньому день, він не каже. «Цього тижня» у номері, датованому п'ятницею 24 червня, не виключає четверга 23 червня, але й не називає його. Тому запис лишає дату на березні 1960 року, коли машину описали на конвенції IRE; публічна демонстрація, за документами того часу, була пізніше, у червні. Кількість показів кожної літери в документах того часу розходиться. Стаття Гея й Вайтмена в Research Trends навесні 1960 року, як її прочитано для цього запису, дає шістнадцять показів кожної літери. Aviation Week (у «типовій демонстрації») і Science News Letter називають 15. Бюлетень ONR пише, що для випробування на 26 літерах, «яке було продемонстровано», машина досягла безпомилкового рівня «після 40 показів кожної літери». Запис лишає шістнадцять зі статті інженерів і не вирішує, яке з чисел точніше. Чого запис не стверджує. Посібник не згадує ні 26 літер, ні шістнадцяти показів, ні досліду з літерами, ні публічної демонстрації, ні червня 1960 року: він датований 15 лютого 1960 року й каже, як керувати машиною, а не що їй показали, тож жодної дати публічної демонстрації не підтверджує й не спростовує. Документи червня й липня 1960 року, прочитані тепер, кладуть першу публічну демонстрацію на червень 1960 року, але дня не називають. День 23 червня стоїть в описі архіву Інституту Беббіджа й у каталозі WorldCat, і пізніші праці його повторюють; тека з паперами 1960 року, яку вони описують (заяви, список присутніх, програма, вирізки), не прочитана. Запис також не стверджує, що машина вперше запрацювала в червні 1960 року: коли саме, жоден прочитаний документ не каже, а посібник від 15 лютого 1960 року описує її як наявну. І не стверджує, що числа показів, наведені вище, збігаються.