SNARC
Мінський і Едмондс зібрали на лампах і потенціометрах мережу з імовірнісних штучних нейронів, яка вчилася проходити лабіринт.
Чому це важливо
Навчання вперше стало фізичним пристроєм, а не описом: ваги з'єднань крутив спільний вал через магнітні муфти.
Машину SNARC зібрали влітку 1951 року в Гарвардській психологічній лабораторії, за контрактом із ВПС США. У кожного вузла ймовірність передати імпульс задавав потенціометр, а внутрішня пам'ять вузла визначала, як довго його муфта лишалася ввімкненою на валу підкріплення, від пів секунди до десяти. Імпульс заохочення підкручував потенціометри вузлів, що нещодавно спрацювали, імпульс покарання відкручував. Лабіринти мали до десяти вершин. Мережа працювала далі навіть із висмикнутими дротами й вийнятими лампами. Сорок нейронів і гроші від Офісу військово-морських досліджень згадує лише пізніша розповідь Мінського; у дисертації цей офіс підтримує саму дисертаційну роботу.