Розпізнавання мовлення динамічним програмуванням
У січні 1968 року український журнал «Кібернетика» надрукував роботу Т. К. Вінцюка «Розпізнавання мовлення динамічним програмуванням» - том 4, число 1, сторінки 81-88; англійський переклад вийшов як Cybernetics, том 4, сторінки 52-57. У ній динамічне програмування застосовано до вирівнювання двох висловлювань у часі, разом з алгоритмами для розпізнавання злитих слів.
Чому це важливо
Головну перешкоду перед розпізнаванням - те, що одне й те саме слово ніколи не звучить двічі однаково довго, - тут знято обчислювально, а не схемотехнічно. Атлас досі датував цей підхід 1978 роком; насправді він був опублікований на десять років раніше й лишався на Заході невідомим до початку 1980-х, тобто вже після того, як ті самі методи запропонували інші.
Повний текст закритий платною стіною видавця, тож запис стоїть на сторінці публікації - назві, томі, сторінках і даті - і на одному огляді 2010 року, звідки взято те єдине твердження, якого первинне джерело тут не дає: що йдеться саме про нелінійне вирівнювання часу і що на Заході роботу не знали. Чого запис не стверджує: ані вигляду рекурентного виразу, ані виміряної точності, ані словника, ані установи, у якій працював автор. Жодне доступне джерело афіліації Вінцюка не називає, тому її тут немає - лише те, що журнал український, як це описує сам видавець англійського перекладу. Твердження звіту, з якого зроблено пакет, про те, що Германн Ней у статті 1984 року прямо визнав тотожність свого алгоритму задуму Вінцюка, перевірити не вдалося: та стаття не у відкритому доступі. Список літератури, видний на безкоштовній частині сторінки, посилається на київські роботи 1965 року.