Фонетична друкарська машинка
У листопаді 1956 року Гаррі Олсон і Герберт Белар із RCA Laboratories описали фонетичну друкарську машинку - спрощену, але повну систему, яка друкує у відповідь на слова, вимовлені в мікрофон. Стаття розбирає п'ять задач: у якій формі друкувати слова, чим аналізувати звуки мовлення, як упізнавати проаналізоване, як кодувати й розкодовувати це для виконавчого механізму і як цей механізм будувати.
Чому це важливо
Уперше вихід машини, що слухає, був текстом на папері, а не вибраним із короткого переліку сигналом. Заразом ця робота показала, об що розбивається така машина: спектр записували в пам'ять рівними відрізками часу, тож варто було мовцеві змінити темп - і запис розповзався.
Повний текст статті 1956 року закритий платною стіною, і її резюме чисел не несе. Те, що машина справді друкувала у відповідь на вимовлені слова, і те, що спектр вона переносила в пам'ять рівними часовими відрізками, взято з окремої публікації тих самих авторів за червень 1959 року, яку видавець роздає безкоштовно і яка описує обидві машини. Там-таки описано саме розширення 1959 року: схеми збігу порівнюють поточний спектр із попереднім, і в спектральну пам'ять нічого не потрапляє, доки не виявлено суттєвої зміни. Чого запис не стверджує: скільки смугових каналів мав аналізатор і яким був словник. Звіт, з якого зроблено пакет, називав вісім каналів і десять складів; у доступних резюме немає ні першого, ні другого.