Розпізнавання образів і сучасні машини
Селфрідж визначив розпізнавання як виділення суттєвих ознак із тла несуттєвих подробиць і описав, як це може робити комп'ютер: послідовностями простих локальних перетворень зображення, після яких лічать «плями», що лишилися.
Чому це важливо
Замість шаблону для кожної фігури машина фільтрує зображення кількома локальними кроками й порівнює одержані числа із збереженими розподілами для кожного символу; автор також накреслив, як машина сама шукатиме вдалі послідовності.
Доповідь передує і перцептрону, і Пандемоніуму того самого автора. Селфрідж пов'язав суттєвість із контекстом і досвідом і сказав, що звичну межу між машинами й людьми — люди вчаться виділяти суттєве, а машини ні — він не вважає слушною. Його модель застосовувала послідовності кількох локальних операцій над зображенням, усереднення й підкреслення країв, лічила «плями», що лишилися, і порівнювала лічильники із збереженими розподілами для кожного символу; пошук вдалих послідовностей він планував доручити самому комп'ютеру. Ця постановка згодом повернулася у згорткових мережах, де ознаки вже не задаються вручну.