Семюел: таблиці сигнатур

У листопаді 1967 року Артур Семюел опублікував продовження статті 1959 року про програму для шашок. Замість лінійного полінома від ознак позиції він описує ієрархію «таблиць сигнатур» і покращене навчання за партіями майстрів. Кореляція оцінки з ходом майстра для таблиць зростала до 0,48 після близько 175 000 ходів, а для полінома стабілізувалася на 0,26 приблизно після 50 000.

Що прочитано (уривками повнотекстового пошуку). Резюме: «новий метод таблиць сигнатур» і «покращена процедура навчання за книжковими ходами», яка, за автором, значно краща за лінійний поліном, описаний раніше. У програмі використовують близько 27 параметрів (ознак позиції); коефіцієнти отримано з аналізу приблизно 150 000 «книжкових» ходів, узятих із партій майстрів; вибірку близько 250 000 позицій майстерної гри перфоровано й переписано на магнітну стрічку. Міра якості ознаки — коефіцієнт C = (L - A)/(L + A), де L — накопичена кількість усіх доступних ходів (продовження визначення не читано); за автором, він має вимірність коефіцієнта кореляції. Для полінома коефіцієнт «appears to stabilize at a figure of 0.26 after about 50,000 moves», а для таблиць сигнатур «continues to rise and finally after perhaps 175,000 moves reaches a limit of 0.48». Автор пише: «While still unable to outplay checker masters, the program's playing ability has been greatly improved». Чого запис не стверджує: числа сили гри чи результатів проти людей (їх не прочитано); що таблиці сигнатур навчаються без людських ходів (метод спирається на книжкові ходи); деталей структури таблиць (діаграми й розділи між уривками не читано). Уся стаття прочитана уривками, друге джерело відсутнє, тож впевненість середня.