Шахова програма з цілей, а не з чисел
4 вересня 1958 року Ньюелл, Шоу й Саймон випустили препринт RAND про шахові програми (у жовтні його надрукував IBM Journal). Порівнявши програми Шеннона, Тьюринга, Лос-Аламоса й Бернстайна, вони описують власну: набір незалежних «цілей», кожна з яких пропонує ходи й оцінює позицію, а ходи порівнюються не сумою чисел, а за порядком цілей. Програму закодовано мовою IPL-IV для JOHNNIAC, навесні 1958 року працювали лише дві цілі.
Чому це важливо
Запис тримає разом дві речі: порівняльну історію шахових програм, написану авторами-конкурентами, і опис програми, що свідомо відмовилася від числової адитивної оцінки, бо, на думку авторів, так не мислить і людина. Про гру самої програми стаття майже нічого не каже: вона не налагоджена. Це редакційна оцінка.
Устрій. Цілі — незалежні модулі (безпека короля, матеріал, контроль центру, розвиток, атака на фланзі короля, проведення пішака, структура пішаків); для кожної є генератор ходів, статична оцінка й генератор для аналізу. Значення ходу — вектор, компоненти якого залежать від переліку цілей у цій позиції; порівнюють лексикографічно, тож ціль вищого пріоритету цілком домінує. Вибір ходу: перший прийнятний хід за порогом, а якщо такого немає, найкращий із знайдених. Стан на вересень 1958 року. Програма «was coded this spring and is not yet fully debugged»; закодовано дві цілі, матеріал і центр; розвиток і структуру пішаків визначено; король, серйозні загрози й гамбіти ще треба додати. Написано мовою IPL-IV, яку виконує інтерпретатор на JOHNNIAC. Обсяг зараз 6 000 слів, очікується 16 000, із них близько 1 000 слів машинного коду й 3 000 IPL; оцінка часу — від однієї до десяти годин на хід (у спокійних позиціях дебюту — кілька хвилин), «щонайменше у десять разів повільніше», ніж у Бернстайна. Автори ведуть ручну симуляцію на типових позиціях. Що стаття каже про інших (з їхніх публікацій): програма Лос-Аламоса 1956 року на MANIAC I грала на дошці 6 × 6 без слонів, близько 12 хвилин на хід; Бернстайн — сім ходів на позицію, 2 500 позицій із близько 800 000; Тьюринг рахував матеріал у «мертвих» позиціях. Чого запис не стверджує: що програма зіграла хоч одну партію (таблиця результатів у скані неточна й не використана); що надрукований варіант в IBM Journal збігається з препринтом до слова (його зіставлено лише за назвою й першим реченням); подальшої долі програми. Це самоопис авторів, тож впевненість середня.