Фотографія в пам’яті комп’ютера
9 грудня 1957 року Рассел Кірш і троє колег із Національного бюро стандартів США описали барабанний сканер, приєднаний до комп’ютера SEAC. Він за 25 секунд перетворював знімок 44 × 44 мм на 176 × 176 двійкових цифр, а програма показувала картинку назад на осцилографі.
Чому це важливо
До цього в комп’ютер вводили вже описані людиною дані: перфокарти, стрічки, розпізнані символи. Тут зображення вперше стало масивом чисел у пам’яті, який програма може прочитати, змінити й знову показати, — вихідна точка і для розпізнавання, і для всього, що згодом робить чи змінює зображення машина.
Доповідь на Eastern Joint Computer Conference, с. 221–229. Кожна двійкова цифра — квадрат 0,25 мм, чорний або білий; вся картинка займала 704 слова пам’яті SEAC на 1500 слів. Відтінки сірого давали кілька сканів із різним порогом, а півтон на один скан — поріг, що змінювався пилкоподібно (рис. 3, «комп’ютерне півтонове відтворення»). Що першим на сканері SEAC зняли немовля-сина Кірша, пише сам Кірш у спогаді 1998 року в IEEE Annals of the History of Computing; доповідь 1957 року про це мовчить. Ім’я Волден і розмір 5 см дає лише NIST 2007 року, а спогад, як і доповідь, описує квадрати 0,25 мм у сітці 176 × 176, тобто 44 мм.