Прості й складні клітини, колонки кори
У січні 1962 року Г'юбел і Візел поділили поля 303 клітин зорової кори кішки на прості й складні: складна клітина відповідала на правильно орієнтовану щілину, межу чи смугу будь-де у своєму полі. Кора виявилася складеною з колонок клітин з однаковою орієнтацією.
Чому це важливо
Стаття запропонувала ієрархію: прості клітини отримують входи безпосередньо, складні — від кількох простих тієї самої колонки, і тому терплять зсув стимулу. Це та сама схема, яку неокогнітрон 1980 року назвав своїм взірцем.
Записи в сорока котів; 233 з 303 клітин мали прості поля. Найефективнішими стимулами були довгі вузькі щілини світла, прямі межі між ділянками різної яскравості й темні смуги; орієнтація була критичною. Чотири п'ятих клітин впливали обидва ока. Колонки з однаковою орієнтацією осі поля йшли від поверхні до білої речовини, на поверхні — близько 0,5 мм у поперечнику. Те, що складні клітини отримують входи від простих, стаття пропонує як гіпотезу («It is suggested»), а не як вимір. Повний текст прочитано в копії скану з матеріалів курсу Нью-Йоркського університету.