Клітини зорової кори відповідають на орієнтацію
У жовтні 1959 року Девід Г'юбел і Торстен Візел описали поля окремих клітин первинної зорової кори кішки: поле ділилося на збудливі й гальмівні зони, що лежать поруч, і клітину рухав лише стимул певної форми, розміру, положення й орієнтації.
Чому це важливо
Уперше показано, що клітина кори відповідає не на точку світла, як клітина сітківки, а на орієнтований стимул. Звідси почалася модель зору як ієрархії ознак, на яку потім спиралися штучні мережі для розпізнавання образів.
Записи з окремих клітин у 24 слабко анестезованих котів; сітківки стимулювали плямами світла різних розмірів і форм. З 45 досліджених одиниць 36 рухало одне око (15 — іпсилатеральне, 21 — контралатеральне), 9 — обидва незалежно. Поля орієнтувалися вертикально, горизонтально чи косо; дифузне освітлення всієї сітківки діяло слабко, бо збудливі й гальмівні зони гасили одна одну. Повний текст прочитано в копії скану на сторонньому освітньому сервері; PMC і сайт видавця закриті перевірками, які не обходилися. Слова про «щілини світла» тут не стверджуються: це мова статті 1962 року.