ТАІР: робот під керуванням нейроподібної мережі
У вересні 1975 року на IJCAI-75 у Тбілісі Микола Амосов, Ернст Куссуль і В. Д. Фоменко з відділу біокібернетики київського Інституту кібернетики описали транспортного робота ТАІР, яким керує не програма, а нейроподібна мережа зі 100 вузлів у шести «сферах», із системою підкріплення й гальмування та 60 каналами від датчиків. Візок триколісний, 1600×1100×600 мм.
Чому це важливо
Київський підхід, у якому рухом робота керує не програма, а апаратна мережа, де кожен вузол відповідає поняттю, а зв'язок — відношенню між поняттями, вийшов на міжнародну конференцію зі штучного інтелекту з архітектурою, датчиками й планом випробувань. Автори самі кажуть, що відроджують мережевий підхід після незадовільних спроб і що його конкурентоспроможність ще не доведено.
Відділ почав проєктувати робота 1972 року. Мережу з 26 вузлів і близько 300 зв'язків перевірено лише на симуляторі, у гіпотетичному середовищі на карті; ходову частину, нижній рівень керування й окремі датчики випробувано восени 1973 року, а експерименти з системою в цілому заплановано до кінця 1975 року. Карту місцевості роботові дають заздалегідь. Далі — план мережі на 1000 вузлів і 2×10⁶ навчуваних зв'язків, мовного контакту, маніпуляції й зору. Чого запис не стверджує: що робот рухався автономно в реальному середовищі на час статті — звіт, з якого взято кандидата, це стверджував, а стаття описує такі випробування як заплановані. Звіт також давав сторінки 722–726; колонтитули кажуть 727–730.