1600 км Мюнхен — Оденсе, 95 % автономно
У листопаді 1995 року VaMP проїхав понад 1600 км з Мюнхена до Оденсе на засідання проєкту й назад з автономним поздовжнім і бічним керуванням за чорно-білим зображенням: за оцінкою групи, близько 95 % відстані машина проїхала повністю автоматично. На вільному відрізку автобану в Люнебурзькій пустищі швидкість сягала 180 км/год; пʼять разів машина йшла понад 100 км без жодного втручання, найдовший відрізок — близько 160 км; понад 400 перестроювань виконано автономно за командою страхувальника; бічне відхилення від середини смуги рідко перевищувало 0,2 м.
Чому це важливо
Це перша поїздка, з якої система зору дістала статистику на тисячі кілометрів, а не на демонстраційному відрізку, і сама група назвала з неї шість речей, яких бракує наступній системі: ширшого поля зору, стерео зблизька, телеобʼектива для далеких перешкод, стійкіших ознак, кольору й самооцінки якості на всіх рівнях. Разом VaMoRs і VaMP на 1997 рік накопичили близько 10 000 км автономної їзди.
Обчислення — транспьютерна система з процесорами PowerPC 601 для виділення ознак, що дало порядок зростання потужності на процесор; задня півсфера в цій версії не спостерігалася машинним зором, тому перестроювання запускала людина. Швидкості коливалися від 60 до 180 км/год, звичайні — 80–130; на найвищій швидкості страхувальник відповідав за раннє виявлення далеких перешкод. Сайт групи подає поїздку як відповідь на перетин Америки машиною Navlab 5 з CMU того самого року, де компʼютер керував лише бічним рухом; це твердження групи, а не перевірений тут факт. Розбіжності: одна сторінка сайту групи називає найбільшу швидкість 175 км/год, інша сторінка того самого сайту і доповідь на IJCAI-97 — 180; запис бере 180 і називає обидва. Поширені 1758 км і 158 км у прочитаних джерелах відсутні: там «понад 1600 км» і «близько 160 км». Бріф називав кінцевий пункт Копенгагеном; обидва джерела кажуть Оденсе. Чого запис не стверджує: днів поїздки, погоди, кількості людей на борту.