Freddy збирає іграшку з купи деталей
У 1973 році Емблер, Барроу, Браун, Берстолл і Попплстоун з Единбурга описали на IJCAI-73 систему збирання: рухомий стіл, рука з датчиками і дві телекамери, зʼєднані через Honeywell 316 з ICL 4130 під POP-2. Оператор кидає деталі купою; машина розбирає купу, впізнає деталі верхньою камерою, розкладає їх і збирає навпомацки кілочок з кільцями, іграшковий автомобіль чи корабель. Показати їй пів дюжини нових деталей — близько двох годин, запрограмувати збирання — близько чотирьох; саме збирання триває годину-дві і вдається приблизно чотири рази з пʼяти.
Чому це важливо
Уперше робот сам доходив від невпорядкованої купи до зібраного виробу, і головне — його можна було за день-два навчити нового виробу, а не будувати наново. Одночасно ця машина стояла в центрі суперечки, з якої вийшов звіт Лайтгілла: сторінка школи каже, що звіт спричинив масову втрату довіри до ШІ саме тоді, коли Freddy II запрацював.
Стаття описує два окремі підпрограми: розкладання (пошук деталей боковою широкоуглою камерою, огляд верхньою, розділення купи за виступами, перевертанням або штовханням) і збирання за стандартними позиціями з простими лещатами на робочому столі; впізнавання йде ієрархічним описом деталей, видів, контурів і отворів та алгоритмом зіставлення структур; система — близько 50K коду POP-2. Чого запис не стверджує: імені Freddy в самій статті немає (0 збігів), його дає історична сторінка Единбурзької школи інформатики, яка каже «до 1973 року … робот FREDDY II, здатний автоматично збирати предмети з купи деталей»; розширену версію в журналі Artificial Intelligence 1975 року не читали; місяця конференції джерела не називають. Зауваження до поширеного переказу: чотири години в статті — це програмування операцій збирання, а не саме збирання, яке триває годину-дві.