Детектор країв, виведений з трьох критеріїв
У листопаді 1986 року Джон Кенні записав виявлення країв як задачу оптимізації трьох величин: відношення сигнал/шум, точності положення відгуку й відсутності кількох відгуків на один край. Розв'язавши її чисельно, він показав, що між виявленням і локалізацією є принцип невизначеності, і що оптимальний оператор добре наближається першою похідною гаусіана.
Чому це важливо
Детектор країв перестав бути справою смаку. Критерії названо, оператори стало можливо порівнювати числом, а два прийоми з цієї статті — придушення немаксимумів уздовж градієнта й порогування з гістерезисом — досі стоять у бібліотеках під іменем автора.
Числа, які друкує стаття: перша похідна гаусіана гірша за оптимальний оператор приблизно на 20 % за добутком критеріїв і приблизно на 10 % за мірою кількох відгуків. Автор пише, що різницю такого розміру важко помітити на реальних зображеннях, а рахувати першу похідну гаусіана у двох вимірах значно дешевше, тому в експериментах використано саме її. Відношення високого порога до низького в гістерезисі — у межах від двох до трьох. Запис не стверджує «похибки наближення менше 20 %»: у статті 20 % — це наскільки гірше працює наближений оператор, а не наскільки він відхиляється за формою. Рукопис отримано 10 грудня 1984 року, перероблено 27 листопада 1985 року. Автора на момент публікації позначено як співробітника Лабораторії штучного інтелекту MIT.