МЕСМ: перша електронна машина в Києві

У лабораторії С. О. Лебедєва Інституту електротехніки АН УРСР у Феофанії під Києвом 6 листопада 1950 року вперше запустили макет Малої електронної лічильної машини (МЕСМ), а 25 грудня 1951 року комісія прийняла її в регулярну експлуатацію. У грудні 1951 року, за переліком етапів Лебедєва, на машині розв'язували й реальні задачі, зокрема обчислення 585 значень функції розподілу: близько 250 000 операцій за 2,5 години.

Числа за характеристиками з київської книжки Малиновського 1995 року: двійкова система з фіксованою комою, 16 розрядів і знак, пам'ять на 31 число й 63 команди на тригерних комірках, триадресні команди, близько 3000 операцій за хвилину, площа 60 м², близько 3500 тріодів і 2500 діодів, 25 кВт. Протокол засідання вченої ради 8 січня 1951 року називає проєктну швидкість 100 операцій за секунду; інші перекази дають 50 операцій за секунду при прийманні й «близько 6000 ламп». У червні–вересні 1952 року розрядність підняли з 16 до 20. Проміжні дати за тими самими джерелами: 4 січня 1951 року макет показали комісії АН УРСР, і він виконав перші розрахунки; 7 листопада 1951 року перетворення макета на машину завершено. Дату показу урядовій комісії джерела дають по-різному: 10 березня або 10 травня 1951 року. Хто приймав машину, джерела називають по-різному. За спогадами Дашевського й Шкабари, які наводить Малиновський у книжці 1995 року, наприкінці 1951 року до Феофанії приїхала комісія Академії наук СРСР на чолі з академіком М. В. Келдишем — академіки С. Л. Соболєв і М. О. Лаврентьєв, професори К. А. Семендяєв і А. Г. Курош; три дні вона випробовувала машину й вирішила прийняти її в експлуатацію з 25 грудня 1951 року. Коли саме комісія ухвалила рішення, спогади не кажуть: 25 грудня названо днем, з якого машину прийнято. Стаття Малиновського 2002 року називає комісію урядовою. Найближчий до події документ, який вдалося прочитати, — витяг із протоколу Президії Академії наук СРСР від 4 січня 1952 року в українському тексті музею: там сказано лише, що машину введено в експлуатацію в IV кварталі 1951 року, без дня. Дату акта про введення машини в експлуатацію дає інший документ. Супровідний лист Інституту електротехніки АН УРСР до Комітету зі Сталінських премій, за підписом директора А. Д. Нестеренка, Малиновський друкує російською в книжці 1998 року (і в українському виданні тієї книжки, с. 27). Власної дати в друкованому тексті лист не має, а серед його додатків є виписка з протоколу вченої ради від 18 листопада 1952 року. У списку додатків названо постанову Президії АН УРСР № 12 від 11 січня 1952 року; акт від 12.01.1952 про введення в експлуатацію малої електронної лічильної машини, на одному аркуші; окремий акт від 5 січня 1951 року про роботи за макетом. Отже, акт про введення в експлуатацію, який названо в цьому списку, датовано 12 січня 1952 року, а не 25 грудня 1951 року. 12 січня — також кінець проміжку в записі зі зошита Лебедєва, який 1978 року переказав Іваненко: «25.ХІІ. 1951 р. — 12.І. 1952 р. — складено акт про здачу МЕОМ в експлуатацію». Іваненко пише, що цю передісторію вдалося реконструювати з документів і спогадів, а в тексті 2018 року біля останньої дати ставить: «інтервал часу?». Чи це той акт, яким комісія Келдиша прийняла машину, і що в ньому сказано про 25 грудня, жодне прочитане джерело не каже. Перелік «Етапи розробки першої електронної (малої) лічильної машини», що закінчується іменем Лебедєва як головного конструктора, датує пуск машини 25 грудня 1951 року. Малиновський уперше друкує його в книжці 1995 року з грифом «Секретно»: пункт 15 під заголовком «Грудень 1951 р.» має слова «Пуск Електронної (малої) машини в експлуатацію (25.XII.51 р.)». Цей самий пункт далі веде до розв'язання реальних задач, серед них обчислення 585 значень функції розподілу ймовірностей, але день для нього не названо. Власної дати перелік не має, а його останні записи — жовтень–листопад 1952 року, тож це не документ грудня 1951 року. Акт у ньому названо лише для макета (січень–лютий 1951 року), для машини — жодного; далі стоять доповіді Лебедєва на Президії АН СРСР 4 січня 1952 року й на Президії АН УРСР 11 січня, а під 12 січня 1952 року — виконання замовлень на розрахунки. Першою реальною задачею машини, за Дашевським і Шкабарою, була пробна балістична; у їхній розповіді вона передує приїзду комісії. Чого запис не стверджує: що машина була першою в континентальній Європі, як кажуть музей і переказ Глушкова, — порівняння в запис не йде; що прочитано сам акт приймання — ні його скану, ні тексту не знайдено, як і документа грудня 1951 – січня 1952 року, що називав би 25 грудня. У томі 8 видання «Видатні конструктори України» (2018) Малиновський пише, що серед архівних документів Лебедєва є «акти комісій з приймання МЕСМ на різних етапах», а збірник їхніх копій до 100-річчя Лебедєва підготував фонд при Будинку вчених НАН України; цього збірника не знайдено. Не прочитано також акта від 12 січня 1952 року, постанови Президії АН УРСР № 12 від 11 січня 1952 року й наказу Президії про подяку учасникам, який, за Дашевським і Шкабарою, видали «тоді ж» (дати вони не дають); чи збігається наказ із постановою, жодне джерело не каже.