Authorizer's Assistant: експертна система вирішує про кредит

У листопаді 1988 року, за статтею авторів на IAAI-89, American Express ввела Authorizer's Assistant у повну роботу в усіх центрах США: експертна система з 890 правил мовою ART від Inference Corporation готує авторизаторам рішення про оплату карткою й щодня схвалює кредит на мільйони доларів без участі людини. За тією ж статтею пілотна версія працювала на одному центрі з березня–квітня 1987 року; інші джерела датують пілот і повне розгортання інакше.

Система доповнює програму CAS на мейнфреймі IBM, яка сама схвалює більшість запитів, а решту передає авторизаторам. Вона працює на робочих станціях Symbolics, кожна обслуговує до дев'яти авторизаторів, і застосовує правила до тисяч операцій щогодини, 24 години на добу. Хронологія статті: конкурс у липні 1985 року, контракт з Inference у жовтні 1985-го, розробка знань — близько 4,5 інженера знань протягом 13 місяців, з листопада 1985 до листопада 1986 року; рішення розгорнути — вересень 1987-го; бета-тест — липень–жовтень 1988-го. За статтею, самої економії на продуктивності досить, щоб система окупилася менш ніж за два роки, а потенційна економія на збитках більша за неї понад уп'ятеро. Незалежний огляд Кінгстона (конференція ES 2003) пише, що авторизатор ухвалює таке рішення приблизно за 90 секунд і що більше грошей система заощадила на якості рішень, ніж на часі. Книга The Rise of the Expert Company (1988) дає авторизаторові на рішення сімдесят секунд (с. 92–93). Обсяги. Стаття дає лише темп: тисячі операцій щогодини й кредит на мільйони доларів щодня без участі людини (с. 168). Загальної кількості авторизацій не називає жодне прочитане джерело: компанія подає знахідки у відносних величинах (книга 1988 року, с. 110; так само Release 1.0 від 21 вересня 1987 року). Відоме лише навантаження людей: за книгою, комп'ютер спершу розбирає платіж статистично й може сам обробити близько 80 % платежів (ще до Authorizer's Assistant), решту передає людям, а 300 авторизаторів у всій компанії опрацьовують понад мільйон таких операцій на місяць (с. 92–93). Computerworld від 23 листопада 1987 року пише про понад 300 авторизаторів у чотирьох центрах США, Release 1.0 — про двісті з чимось; за словами директора American Express у Computerworld 1993 року й за оглядом Newquist 1994-го, система виконує роботу 700 авторизаторів. Ефект. Усі числа походять від самої American Express; незалежного виміру жодне прочитане джерело не дає. Computerworld від 23 листопада 1987 року передає її дані: точність 96,5 % проти 85 % у середнього авторизатора й на 76 % менше поганих рішень у статичній оцінці; у квітні (1987-го за змістом) на 2 500 випадків, які розбирали система й авторизатор, система дала на третину менше відмов і вдвічі менше сумнівних схвалень. За статтею, у дослідах із системою як порадником продуктивність зросла на 20 %. Скорочення часу — радше очікування: звіт компанії (Release 1.0, книга) передбачає на 20 % менше часу на операції, що йдуть до авторизаторів, а Роберт Фласт очікує, що зникне 25 % і більше часу авторизаторів (с. 104). Внутрішню норму доходності лише від продуктивності, 45–67 %, Release 1.0 подає рядком звіту компанії, Computerworld 1987 року — підсумком її розрахунку окупності, а книга приписує оцінку Computerworld. У грошах числа розходяться: Девенпорт і Шорт (1990) пишуть про зменшення збитків від кредиту на 7 млн доларів на рік, про 25 % коротшу авторизацію й 30 % менше безпідставних відмов — без джерела в прочитаному уривку й з числами, що не збігаються зі статтею; автори книги самі оцінюють економію в 27 млн на рік, бо компанія свого числа не розкриває; директор компанії (1993) говорить про мільйони доларів на рік, огляд Newquist (1994) — про десятки мільйонів. Розбіжність: стаття того самого першого автора на IAAI-92 датує розгортання по всіх США листопадом 1989 року; запис іде за статтею 1989 року, написаною ближче до події. З нею узгоджується резюме статті М. Старка з American Express 1996 року: компанія розгорнула систему 1988 року, після пілотної версії, що дала обґрунтування для впровадження, і розгортання, у якому систему зробили відмовостійкою для цілодобової роботи. Узгоджується й інтерв'ю 2001 року з Марилін Старк, що очолює роботу над системою в American Express: за переказом автора журналу, у виробництво система пішла в четвертому кварталі 1988 року. Проти листопада 1988-го — The New York Times від 31 липня 1988 року, де без назви джерела сказано, що систему повністю встановлено в червні; чи це те саме, що повна робота в усіх центрах за статтею, джерела не кажуть. Стаття Кінгстона 1989 року лише очікує повного розгортання протягом 1988 року. Початок пілота теж розходиться: стаття ставить дослідну роботу на одному центрі на березень–квітень 1987 року, а Computerworld від 13 квітня 1987 року каже, що пілотна версія з'явилася минулого листопада, і книга 1988 року описує показ на реальних операціях 22 грудня та встановлення нової системи у Флориді в січні (року в тексті немає). Чого запис не стверджує: незалежного вимірювання ефекту — усі його числа походять від самої American Express, а спосіб вимірювання описано лише в загальних рисах; загальної кількості авторизацій, бо жодне прочитане джерело її не дає; єдиної встановленої дати повного розгортання чи початку пілота. Не прочитано: повний текст статті Старка 1996 року (платний доступ), стаття Forbes від 2 листопада 1987 року й виноска Девенпорта і Шорта з джерелом їхніх чисел.