Шаховий чип Сю: від ChipTest до Deep Blue
У червні 1985 року аспірант Карнегі-Меллона Фен-сюн Сю взявся зробити генератор шахових ходів на одному кристалі за 3-мікронною технологією, доступною університетам. Перші робочі чипи прийшли приблизно через десять місяців; чип видавав до 2 мільйонів ходів на секунду, у десять разів швидше за 64-чиповий модуль машини Hitech.
Чому це важливо
Сила шахової програми стала питанням заліза: швидкість перебору позицій, від якої залежала гра, дав спеціально спроєктований кристал, а не швидший комп'ютер загального призначення. Від цього чипа через Deep Thought іде пряма лінія до 480 шахових чипів Deep Blue, що 1997 року виграв матч у чемпіона світу.
Із чипом програма спершу перебирала близько 50 000 позицій на секунду; ChipTest грав на чемпіонаті Північної Америки 1986 року, а 1987 року, за AI Magazine, виграв його з усіма перемогами. Deep Thought мав два процесори по 450 000 позицій на секунду, разом 700 000, і в листопаді 1988 року, розділивши перше місце з гросмейстером Майлсом, переміг гросмейстера Бента Ларсена. Deep Blue 1996 року мав 36 вузлів IBM RS/6000 SP і 216 шахових чипів нового покоління, по 1,6–2 мільйона позицій на секунду, разом 50–100 мільйонів. Машина 1997 року мала 30 вузлів і 480 чипів у CMOS 0,6 мкм, близько 1,5 мільйона транзисторів кожен, по 2–2,5 мільйона позицій на секунду. За Сю, стала швидкість сягала 200 мільйонів позицій на секунду; за статтею Кемпбелла, Гоуна й Сю, у матчі 1997 року середня швидкість у пошуках довших за хвилину була 126 мільйонів, а найбільша стала — 330 мільйонів. Чого запис не стверджує: числа транзисторів і розміру першого чипа 1987 року — статті IEEE не прочитано.