Kismet: робот регулює спілкування виразом обличчя
На AAAI-98 у Медісоні (26–30 липня 1998 року) Синтія Брізіл з лабораторії ШІ MIT описала мотиваційну систему автономного робота Kismet, яка регулює взаємодію з людиною за зразком пари «доглядач — немовля»: потяги, емоції й вирази обличчя разом утримують обмін на прийнятній для робота інтенсивності. Робот має активну стереосистему зору з кольоровими камерами в очних яблуках і мікрофон у кожному вусі; рухомі риси обличчя — брови, вуха, очі й повіки — показують вирази гніву, втоми, страху, огиди, збудження, радості, інтересу, смутку й здивування. Подано перші досліди взаємодії з людьми.
Чому це важливо
Робот уперше зроблено не для того, щоб виконувати задачу, а щоб людина з ним спілкувалася обличчям до обличчя, і саме людина, читаючи його «емоції», підлаштовує складність взаємодії під те, чого робот може навчитися. Звідси лінія соціальних роботів — від AIBO наступного року до сучасних компаньйонів.
Система побудована на агентній архітектурі з процесів-перетворювачів з порогами активації: кожен потяг, емоція, поведінка, сприйняття й моторна навичка — окремий процес; потяги підтримують гомеостаз, емоції передають активацію моторним процесам обличчя й задають, як доглядачеві діяти; вирази обличчя рухаються аналогічно до людських, а вуха — як у собаки. У статті рот ще відсутній («soon to follow»). Матеріали — Proceedings of the AAAI Conference on Artificial Intelligence, 15, с. 54–61 за списком публікацій проєкту. Чого запис не стверджує: кількості ступенів свободи — стаття 1998 року їх не називає; 15 ступенів в обличчі, три для погляду й три для шиї стоять на пізнішій сторінці проєкту MIT, яка описує робота вже з ротом, чотирма камерами й девʼятьма ПК, тобто пізнішу конфігурацію; частоти обробки й затримок з тієї ж сторінки; кількості учасників дослідів.