Звуковий спектрограф
У липні 1946 року В. Кеніг, Г. К. Данн і Л. Й. Лейсі з Bell Labs опублікували конструкцію звукового спектрографа - аналізатора, який дає постійний зоровий запис того, як енергія звуку розподілена водночас за частотою і за часом. Стаття описує роботу приладу, механіку й електричні схеми конкретної моделі та наводить спектрограми голосу, звуків тварин і птахів, музики й частотних модуляцій.
Чому це важливо
До цього мовлення можна було лише слухати й описувати словами. Після цього спектр мовлення став двовимірним аркушем, на якому переходи між звуками й резонанси видно й можна виміряти лінійкою. Уся наступна робота над мовленням - і розпізнавання, і синтез - спиралася на те, що тепер було на що дивитися.
Повний текст статті закритий платною стіною, тож запис стверджує лише те, що стоїть у резюме на сторінці видавця. Стаття окремо обговорює труднощі такого аналізу, передусім потребу подати широкий діапазон рівнів у складній хвилі на кшталт мовлення. Чого запис не стверджує: тривалості фрагмента, який прилад брав, матеріалу й розміру носія, ширини смуг аналізуючого фільтра, часу розгортки, динамічного діапазону й підйому високих частот. Усі ці числа стояли у звіті, з якого зроблено пакет, і жодного з них не вдалося прочитати в жодному доступному джерелі, тож до запису не ввійшло жодне.