Хто такі розмітники: шість опитувань за двадцять місяців
У квітні 2010 року п'ятеро дослідників з Каліфорнійського університету в Ірвайні звели шість опитувань працівників Mechanical Turk за двадцять місяців. Частка працівників з Індії зросла з 5 % у листопаді 2008 року до 36 % роком пізніше.
Чому це важливо
Доти про людей, які розмічають дані, говорили здогадами: або підробіток нудьгуючих американців, або дешева праця бідних країн. Робота перетворила це на числа й показала третє: молодих освічених людей, для частини яких майданчик — не підробіток. Далі про умови праці в розмітці стало можливо сперечатися цифрами.
Шість вибірок: березень 2008 (n=300) і листопад 2008 (n=1010) — попередні опитування Іпейротіса, далі власні, лютий 2009 (n=878), травень 2009 (n=512), серпень 2009 (n=578) і листопад 2009 (n=733). Залежність від заробітку: близько 27 % індійських працівників відповіли, що інколи або завжди потребують Mechanical Turk, «щоб звести кінці з кінцями», проти приблизно 14 % працівників зі США; загалом так відповіли близько 18 %. Середній заробіток індійських працівників автори оцінили приблизно у 75 % індійської мінімальної зарплати. Середня оплата на майданчику на той час — близько 2 доларів на годину. Запис не стверджує, що більшість індійських працівників має дохід нижчий за 10 тисяч доларів на рік: у тексті сказано інше — що менш ніж 10 тисяч заявила майже третина всіх опитаних у листопаді 2009 року. Опитування з лютого 2010 року в роботі немає; останнє — листопадове 2009-го.