Донаведення за зіставленням зображень іде в бій
17 січня 1991 року есмінець USS Paul F. Foster випустив залп Tomahawk у відкривальному ударі війни — перше бойове застосування цієї ракети. На кінцевій ділянці ракета наводилася системою DSMAC, яка звіряла те, що бачила камера, зі збереженими наперед еталонними сценами місцевості.
Чому це важливо
Машинне розпізнавання сцени для донаведення працювало в бою за двадцять один рік до AlexNet і за сорок до того, як розпізнавання цілей стало темою для дискусії. Предок «безпілотника з донаведенням за розпізнаванням» — не нейромережа, а кореляція зображень із довідником.
ВМС датують початкову бойову готовність ракети блоку II 1984 роком. Над водою вона йде за інерціальною системою; над сушею курс уточнює TERCOM, що звіряє покази бортового висотоміра з картами висот, збереженими в обчислювачі ракети. Кінцеве наведення дає DSMAC — цифровий кореляційний зіставляч сцени, який порівнює знімки з бортової камери зі сценами, збереженими в обчислювачі ракети. Лабораторія, що розробила обидві системи, каже, що звичайна ракета для ударів по суші, яку вони уможливили, є ключовим елементом арсеналу від початку 1990-х, і обидві досі застосовуються там, де GPS недоступний. Попередником TERCOM була система ATRAN фірми Goodyear — радарне зіставлення карт: у серпні 1952 року Командування матеріального забезпечення ВПС почало поєднувати її з ракетою Matador фірми Martin, виробничий контракт — червень 1954 року. Запис навмисно поставлено в тему зображень, а не робототехніки чи основ: це задача комп'ютерного зору — звірити кадр із довідником і сказати, де ти. Що вона розв'язувалася без навчання і в бойовій ракеті, справи не змінює.