SAGE заступає на чергування
1 липня 1958 року перший обчислювальний центр AN/FSQ-7 оголошено бойовим на базі Макгвайр. Машина приймала дані радарів, зводила з них цілісну повітряну картину і наводила засоби ураження на цілі.
Чому це важливо
Перша система, де машина не радила людині, а тримала картину поля й вела по ній зброю. Усе, що сьогодні називають інтелектуальним керуванням боєм, має тут предка — за десять років до перших експертних систем і за сорок до слова «злиття даних».
Лінкольнівська лабораторія описує призначення системи трьома діями цифрових обчислювальних машин: «(a) приймають радарну та іншу інформацію, щоб виявляти й супроводжувати літаки, (b) обробляють дані супроводу, щоб скласти цілісну повітряну обстановку, і (c) наводять засоби ураження для знищення ворожих літаків». Розробку почали 1951 року зі створенням Проєкту «Лінкольн». Обчислювальні машини на замовлення будувала IBM: зрештою 24 машини AN/FSQ-7 і 3 AN/FSQ-8. Кожна важила 250 тонн, споживала 3000 кіловат і містила 49 тисяч ламп. У повному розгортанні система складалася із сотень радарів, 24 центрів наведення і 3 бойових центрів по всій країні. Слово «напівавтоматична» в назві — не применшення: рішення лишалося за людиною, машина зводила картину і вела перехоплення. Саме ця межа й буде предметом суперечок наступні сімдесят років.