Вісь, яка більше не повертається

Поки дослідницькі проходи наповнювали колекцію, інтерфейс ішов своєю доріжкою — здебільшого малими комітами по одному зауваженню «6 в 1» за раз. Окремо жоден із них не вартий запису. Разом вони показують, як сайт перестав бути віссю з придатками й став колекцією, в яку є кілька входів.

Головна, яка починається з колекції

На телефоні заголовок головної займав чотири рядки й забирав із собою весь перший екран, тож обидві речі, які рухаються, — п’ять цифр і смуга тем — починалися нижче згину. Тепер заголовок — чотири слова, на крок менший, цифри йдуть одразу за текстом, а під ними ключ і смуга. Вхід на вісь стоїть один раз, після аргументу на її користь; дубль у кінці сторінки пішов, а читачеві, який догорнув до кінця, лишилося посилання в підвалі — першим серед тих, що там уже були, вагою рядка дрібного друку, а не другого запрошення.

Перемикач мови стояв унизу головної — останнє місце, де його шукатиме той, хто не читає цією мовою, і єдина сторінка сайту, де його не видно одразу. Тепер він у першому рядку, поруч із назвою сайту. Дві з п’яти цифр переносилися на другий рядок на будь-якій ширині, і ряд читався як три цифри й два винятки; тепер кожна підписана одним словом: «системи» — бо кожна з 229 є моделлю, продуктом, чипом, роботом, фреймворком чи програмою, — і «записи», бо кожен опублікований запис стоїть на осі. Тест порівнює підписи між собою, а не з кількістю символів, тож падає лише тоді, коли один із них справді вищий за решту.

Згодом у підвалі поруч із віссю з’явилися й лінії — єдиний покажчик, до якого головна не вела. У ряд цифр вони не йдуть: цифри рахують те, що колекція тримає, а лінія — це спосіб її розрізати.

Перше десятиліття завширшки в рік

Прохід про мовлення посунув найраніший запис з 1940 на жовтень 1939 року, а вісь від початку відкривається роком найранішого запису. Разом ці два факти лишили перший блок завширшки в один рік із вісімдесяти восьми. Його підпис ліг на підпис сусіда — смуга надрукувала «1939» і «1940» за чотири пікселі одне від одного, — його лічильник сів на сусідній, а оскільки період з одним записом відкриває цей запис, а не наближається, у блок не можна було увійти взагалі.

Перша спроба виправлення була неправильною двічі. Мінімальна ширина в 44 пікселі на кнопку періоду має сенс уздовж вертикальної осі, де блоки не ділять висоту. Упоперек вони ділять ширину, і підлога не збільшує одну кнопку — вона переповнює креслення: тридцять одна кнопка днів там, де вміщається десь двадцять. Це горизонтальна смуга прокрутки, яка змінює ширину, за якою компонент обирає свою орієнтацію, — і саме це було мерехтінням між горизонтальною й вертикальною осями на проміжних ширинах.

Правильне виправлення — правило, а не підлога: залишок у три роки чи менше входить у наступне десятиліття. Правило лежить у спільному модулі дат, і всі чотири місця, що групують по десятиліттях, беруть його звідти — вісь, смуга на головній, каталог і список. Кожне мало свою копію, тож виправити лише вісь означало б каталог із «1939–1939» там, де вісь каже «1939–1949». Блок тепер читається 1939–1949, тримає шістнадцять записів і наближається. А посилання, збережене до цього дня з десятиліттям 1930-х, веде в блок, який його поглинув.

Вісь, яка поверталася після того, як намалювалася

На кожному візиті з головної вісь на мить з’являлася вертикально, а потім поверталася впоперек на всю ширину. Систематично, а не випадково. Орієнтація читається з виміряного розміру рамки, а перший рендер не вимірював нічого: він стартував із припущення розміром із телефон, і сервер присилав розмітку, намальовану донизу. Спостерігач за розміром повертав її лише після гідратації.

Тепер перше вимірювання береться синхронно, до того, як браузер щось намалює, тож перший кадр після гідратації вже стоїть як треба, а таблиця стилів не малює креслення, доки воно не готове. Саме display, а не visibility: креслення розміром із телефон переповнює широку рамку, і його смуга прокрутки звузила б ту саму ширину, яку вимірюють.

Покажчики, у яких є за що вхопитися

Три покажчики сутностей були одним стовпчиком на кілька сотень рядків, у якому нема за що зачепитися оком. Тепер кожен розрізаний за першою літерою показаного імені, з рядком літер угорі, а рядки стали картками по дві в ряд від 720 пікселів. Лінії згорнуто так само: кожна під своєю назвою, закрита, і чип або перехід зі сторінки запису відкриває ту, яку називає.

Решта цієї частини — про те, що алфавіт у двомовному атласі не такий простий, як здається. «π0» спершу став під «Π», яке читається як кирилична «П», потім отримав окремий розділ після Z; тепер грецька початкова літера стоїть серед тієї латинської, якою її читають, а ім’я зберігає своє π. «Корпус C4», «Набір CoNLL-2000» і «Спільне завдання WMT» поставили три кириличні літери в латинський покажчик моделей, де К, Н і С стояли поруч із K, H і C, схожі на ті самі літери двічі; англійське «The» відправляло всі три під T. Тепер кожна назва починається з власного імені, а опис іде після тире.

Решта дрібного

Картка запису: кнопка закриття сіла в перший рядок діалогу замість окремого рядка; значок списку отримав маркер на кожен рядок, бо три однакові риски на телефоні читаються як меню; перемикач між списком і графом став двочастинним і стоїть у заголовку зв’язків, а натиснута половина — той вигляд, що на екрані. На сторінці запису джерела стоять одразу після деталей і позначені видом, а не номером, а зв’язки втратили маркери, які значки й так дублювали. Рядок для розділеного читання розширено з 10 до 12,5 rem, бо на раннері CI 37 українських і 13 англійських карток виходили за нього на 11–18 пікселів, — поріг знову поставлено під Verdana, а не під шрифт цієї машини.

Підвал осі розкладено на три групи: як нею користуватися, що вона показує, і куди з неї вийти. Тест, який клацав у центр стовпчика 19 травня й чекав Gemini, зламався, щойно на той самий день ліг другий запис і його позначка стала саме там, — тож тест тепер бере заповнений день із даних, клацає першу точку стовпчика, яку не накриває жодна позначка, і чекає назву кожного запису того дня.

Методологія перестала обіцяти записи, яких вісь не показує, і назвала лінії й тип зв’язку «контраст». Відсутня адреса відповідає власною сторінкою атласу обома мовами, а не голим текстовим NOT_FOUND від Vercel. Домен записано в код, тож канонічна адреса правильна в будь-якій збірці, а не лише в продакшн-збірці зі змінною середовища, а решту воріт до індексації пошуковиками зібрано в беклог одним проходом, а не одним рядком robots.txt.

І картка попереднього перегляду посилання. Вона несла три рядки цифр — діапазон років, кількість записів, попередження про альфу, — які старіли з кожним проходом. Тепер на ній лише назва, а решту картки займають позначки самого атласу: усі 657 записів, кожен формою й кольором своєї теми, розкидані хаосом ліворуч і осідають на вісь у свій рік праворуч. Розкладка засіяна, тож ті самі дані малюють ту саму картку. Растеризує її тепер sharp, який і так є в залежностях, а не браузер Playwright, — за секунду й без браузера.