Атлас, який відкривається без мережі

Офлайн

Задача була лише про PWA: без застосунків у магазинах і без push-сповіщень. Цінність — офлайн і швидкі повторні візити, встановлення йде бонусом. Першим ризиком назвали застарілий кеш, бо кожен пуш у main одразу йде в прод.

Тому сторінки й дані беруться з мережі першими, а кеш відповідає лише тоді, коли мережі нема. Тоді сторінка каже, що це копія, і коли її збережено. Одразу з кешу йдуть лише файли збірки, у чиїх іменах є хеш. Версія службового воркера — хеш усього, що видала збірка. Коміт, який не змінив вивід, лишає воркер байт у байт тим самим, а новий займає місце одразу й прибирає кеші старого. Мова потрапляє в кеш, коли читач відкриває сторінку цією мовою, тож перший візит на /uk/ не тягне англійську вісь. Записи, збережені зірочкою, лежать в окремому кеші разом зі своїми файлами, і їх можна прочитати без мережі.

На випадок, якщо щось піде не так, є вимикач. Один прапорець робить із воркера такий, що видаляє всі кеші атласу й знімає сам себе. Його відрепетирувано локально. А /sw.js не можна видаляти ніколи: відповідь 404 лишила б старий воркер встановленим.

На проді в Chromium перевірено три речі: вісь відкривається офлайн після одного візиту, збережений запис теж, а невідвідана сторінка відповідає сторінкою «ви офлайн». Не перевірено на справжніх iPhone й Android: запрошення встановити, окреме вікно, кнопку «назад» у ньому. Це має подивитися людина.

Місяць упоперек осі

День тримав мінімальну ширину 56 пікселів, якої потребує назва року чи місяця. Тож місяць днів хотів 1 848 пікселів, і кожен вужчий екран прокручувався вбік. Тепер день вузький, як клітинка його позначки, 24 пікселі, і місяць уміщається від 856, тобто ще до 900, де вісь стає вертикальною.

Вузький період більше не друкує назву свого єдиного запису трьома обрізаними рядками («Нагоро / ICML / 2026»). Назву цілою показує підказка при наведенні, а день із кількома записами перелічує їх усі. Одиночні записи ранніх десятиліть на повному діапазоні теж отримали назву при наведенні. Відколи колекція дійшла до 1939 року, тонкі перші десятиліття малюють окремі записи, а не скупчення, і досі їх не називав ніхто.

Вітрина, яка показує першоджерела

Чотири картки на головній тепер обирають лише серед записів, що цитують хоч одне першоджерело. Разом із цим 72 джерела перекласифіковано з архівних на першоджерела, але лише там, де назва й примітка показують, що це сам документ. Це скан статті чи книжки з названим роком видання, повна транскрипція або копія у Wayback власної сторінки видавця. Записів без першоджерела стало 64 із 848 замість 123. Шістнадцять джерел лишилися архівними: оцифровані книжки, чиє видання примітка не називає, музейні каталоги, переклади.

Українські імена

349 людей мали в українському покажчику ім’я латиницею, копію англійського. Тепер у кожного є українське: усталене, де воно є (Алан Тюрінг, Джеффрі Гінтон, Ноам Хомський, Ян Лекун), а інакше — транслітерація за мовою походження. Російських форм нема: людям російського походження дано українські відповідники імен, як уже мав Сергій Брін. Латинське написання стало псевдонімом, тож пошук атласу й пошук у браузері досі їх знаходять. Слідом переписано вісім записів, чиї тексти називали людей інакше, ніж покажчик («Серль», «Соломонов», «ЛеКуна»), і кожному піднято версію.

Дрібне

Кольори тем у темній схемі стали глибшими й насиченішими: відтінки ті самі, контраст щонайменше 4,7:1. Позначка альфи під віссю замість «перевірку людиною не завершено» тепер рахує: «Альфа: 2 з 848 підтверджені людиною».